|
Через річку – гора, Зелен гай навпростець, А на березі, ген, Наче рай – хуторець. В тім гаю соловей Голосненько співа, В хуторочку живе Молода удова. Мав козак завітать До красуні-вдови... Як на думці воно – Не здмухнеш з голови! І рибак, що якраз Пізно рибку ловив, Погуляти вночі До вдовиці приплив. Опізнився купець И наче щось там забув І собі, навмання, В хуторець завернув. Засвітився вогонь, За солодкі слова Для гостей дорогих Стіл готує вдова. За столом з рибаком Хилить чарку купець, А в вікно зазира Той козак-молодець. І пішли спокушать Гості вдачу легку, Цілувати вдову Досхочу, до смаку! Та, не стерпів козак, В серці гнівом скипів І як блискавка, вмить, В хату вскочив, влетів! ...3 того часу ніхто В хутірці не бува, Тільки, знай, соловей Голосенько співа!
|