|
Мені здається все, що тут я був колись-то – коли і як, на жаль, не знаю сам!.. Так все знайоме тут: і пахощі барвисті, і травка близь дверей, – і звук, що десь-то там зітхає променем у сонячнім намисті... – мені здається все, що тут я був колись-то!.. Мені здається все, що ти була моєю, коли і як, на жаль, не знаю сам!.. Одне торкання вуст – і весь горю зорею; лише впаде вуаль, – і знов моїм очам побачити дано твоїх очей камею... Мені здається все, що ти – була моєю!.. Мені здається все, що це було колись-то, що часу переліт поверне знов і знов все-все, що сива Смерть згубила у колисці взаємних почуттів, що пестили любов... О, як в саду вогонь цілує в губи листя!.. – Мені здається все, що це було!.. колись-то!..
|