|
Миліша і за славу Простора шир полів, Весняний гул і трави, І крики журавлів. Нема вовіки й присно Миліших таїнств й дій, Коли я сію пісню Над нивою надій. Ой, ліс мій, ліс мій, поле!.. Хай все життя повік Не сходять з рук мозолі, А з пісні – суму лик.
|