|
Я народився й жив поетом, Життя поета – страх і біль, Любов і біль... – та по секрету: Поезії не в цьому сіль... Все про́йде – й стане непотрібним... Мені вже тридцять, тет-а-тет... – Новий під небом голос, срібний, Такий же, як і я, – поет – Зі вкусом вдягнений, як треба, Незграбний трохи, примх – на віз, Та скільки щастя й сяйва неба, І світлих безпричинних сліз! Пляшки і люлька, і надмірний Горластий, непосильний плач – Завдаток праведний і вірний Тривог, здобутків та невдач. О, пелюшо́к узор злотистий, І колисання й крик дитя: Мов у тонкий рукопис чистий Нове закладене життя.
|