|
Монастирськими хрестами Ярко золотіє даль. Спить за вербними кущами Річковий кришталь. За чудесною рікою Бачу, як дрімає Русь, І розбитою рукою Я хрещусь, хрещусь. Бачу: скошені скрізь ниви, За горбами неба вир, Наче плакальниці, зливи Вийшли у пустир. У лісах гуляє осінь, Квіти мне, фарбує лист. І над нею синь і просинь І синичий свист. Той же простір старовинний, Та́кож вись і даль злились; З далей, з висей журавлиний Оклик, бережись! Край мій рідний, серцю милий, Все, як здавна повелось! – Тільки зайві скрізь могили Згорбили погост. Тільки гірше і сумніше Крізь минулого дощі Ллється древній дзвін у тиші Спомином душі, – Та зоря крилом розбитим, Проломивши неба тин, Б’ється об могильні плити Та дахи хатин...
|