|
Пливе луна і виє вовком; Мов божевільний, місяць зблід. З торбиною зі срібним шовком Стоїть ялина близь воріт. Скрив заметільний саван поле І дальній ліс, і комиші... І де тепер з надривним болем Сховається мій сум душі?.. Злилося все з нічною тінню, І стало рідним все мені: Й зірок ефірне мерехтіння, І вовчі на снігу вогні!
|