|
Я все співаю – бо співець, І не строчу пером рядки: Іду у ліс, пасу овець З туманом раннім близь ріки. Селом пронісся дальній слух, І часто ваблять, мов огні, І посміхаються мені Зіркаті очі молодух. Та я печаль свою таю, У серці скиглить тишина. І так шкода́ печаль мою, Не знаючи, хто й де вона... І хто ріжок мій слухав, – рік Таке-сяке: «Пастух, пастух!» Мені вкрив щоки смуглий пух, І брови по́лудень обпік. І я пастух, і я співець – І все дивлюся з-під руки: Пісні́ – як че́реди овець У сні-тумані близь ріки...
|