|
Аж доки любов без потрави Й у скритності нашій, без болю, – Ми ніби близь чаші, де страви Без ситості, перцю і солі... А поки ж – для солі і перцю Ми знайдемо й частку, і міру: Й нова одяганка від молі, Й від болів вщент зноситься серце, Кохання ж, – у пастці неволі, – Утратить надію І віру...
|