|
Любов – нерозумне дівчисько, У догляді гостра потреба: Років до восьми – від колиски – Саму залишати не треба. Від сварки пасіть і від брані, І няня хай буде, мов квочка. А щоб не украли цигани, – З собою возіть у візочку. Годуйте з народження груддю, Тримайте близь са́мого серця. Не ставте – з словесного бруду – На стіл ні гірчиці, ні перцю! Бо будуть у вашої «киці» Забруднені ручки і плаття: Пропахне все духом гірчиці – І стануть обійми прокляттям! А з доглядом, щирим і вчасним, Підніметься донечка-душка – І брови з розльотом безстрашним, І щоки як свіжі пампушки. Та може так статись, що замість Надії на щастячка квіти – Дівча... раптом вискочить заміж: Як сталось – і сам не помітиш. Дитина ж слабка і безсила, Обійдена всюди судьбою, Тебе доведе до могили – І ляже в могилу з тобою. З дитям тим – біда: крім колиски, Все інше – суцільна морока: Любов – нерозумне дівчисько, Потрібне тут око та й око!
|