|
Любов – нерозумна дитина – За нею весь час доглядай ти І догляд років до вісьми там Не можна ніяк залишати. Від сварки пасти і від лайки, І няні толковій платити. Не вкрали любов щоб циганки, Візком за собою возити! Грудьми годувати тому лиш, А спати стелити – під серце, На стіл, де дитину годуєш, Гірчиці не ставити й перцю! А то ж буде гріх: чарівниця Вмить ручками влізе своїми – Й життя все пропахне гірчицею, Які ж з гіркотою обійми! Роки непомітно промчаться Синок підросте, чи дівчушка – І брови круті розлетяться, І щоки – як свіжі пампушки! Але так покладено, знаєш, Що щастя не вічно триває: Дочка – мріє змалечку заміж, Синок – відокремитись дбає! Дитина ж, слабкої вже сили, Обійдена долею злою, З тобою живе до могили І ляже в могилу з тобою! Крім пелюшок, з нею віднині Відради не знайдеш своєї: Любов – нерозумна дитина, Дивитися треба за нею!
|