|
В небі синьому ниточки сонні Передзвоном дзвенять срібно-дзвонним. Бо, – ніжніші та й легші за іній, – Тихо тануть у благості синій. Тане й річка. Навіщо вже проруб Біла квітка у небі – це голуб Вище, вище все в небо злітає. Вірно, теж, – мов той іній, – розтане.
|