|
Я плачу́ Відкритістю за відкритість. Я живу У двадцятому – друга частина – столітті. Ця епоха крізь біль Прогризалася, розросталася у заломах. Ця епоха – дім мій. Моя фортеця. Адреса моя поштова. Лише декілька літер На щоці конверта з блакиті: Кисельов Леонід, Двадцяте – друга частина – століття. Серпень витер калюжки, І асфальт зажовтів першо-листом. Що за сонячні смужки На светрі у мотоцикліста! А дівчатко буденно Смокче фільтр, вітер – просто в обличчя, вендетта. Ось вам повість – наш сучасний Ромео І сучасна Джульєтта. Два століття спливе Пил зітруть із моїх непримітних рядків. Схочуть взнати сливе: Про поетову долю, чим жив... Нащо в бійку встрягав він? Що пророчив, про що він торочив? Та Іраклій не стане Підбирать моїх денників клоччя. Стрінуть пагорб в степу І вернуться докладно повіти: Він родився й відбув У двадцятому – друга частина – столітті.
|