|
Всесвіт мій малий, в нім тіснота. Десять кроків – і стіна туману. І тривога в серці, наче рана, І у вухах подзвін калата. Це вже осінь. Рання ще така, Та прикметам зроблено вже облік: На заслання вітер ген за обрій З павутинням гонить павука. У прозорім калюжки сріблі Наче запечатані в конверті. Невеличкий шкіц. Прелюд до смерті – Вересневий ранок уві млі.
|