|
Є місто, що я його бачу вві сні — Якби ж то я міг розповісти... На Чорному морі явилось мені В квітучих акаціях місто, На Чорному морі... Є море, де я виринав і тонув — Таки узбережжя дістався. Повітря, що дихав я ним ще малим, Й не можу надихатись досі На Чорному морі... Вовіки-віків не забуду бульвар, Маяк і вогні пароплавів. І лаву, де ми, рідна любко моя, Ув очі дивилися вперше На Чорному морі... То рідна земля, де мій друг-одесит Лежав був, стікаючи кров'ю. Недарма він носить вінок золотий І звуть моє місто героєм На Чорному морі... Життя варто жити усюди й завжди, Хоч сіре воно чи барвисте. Але щовесни знали б ви, як кортить, Побачити знову те місто – На Чорному морі!..
|