|
Є місто, яке я омріяв у сні. О, як я люблю його міцно – Край Чорного моря відкрите мені В квітучих акаціях місто – Край Чорного моря. Є море, в якому не раз потопав, Та виплив же друзям на втіху. Є вітер, який я в дитинстві вдихав, Та вдосталь ще ним не надихавсь – Край Чорного моря. Повік не забуду бульвар і маяк, Вогні пароплавів з туману, І лавочку ту, де, кохана моя, Уперше до віч тобі глянув – Край Чорного моря. Жадана земля, де мій друг-одесит Схилився, обпалений боєм. А пам’ять Вітчизни повита у цвіт, І назване місто героєм – Край Чорного моря. Життя ж бо лишається гарним завжди – Юнак чи вже й скроні сріблясті, Проте щовесни прагне серце туди, В Одесу – в це сонячне місто – Край Чорного моря.
|