|
Господь не любить у людей гордині. Не з тими Він, хто може говорить: Ми – сіль землі, основа ми святині, Ми – Божий меч, ми також Божий щит. Не з тими, хто святії звуки Слова Своїм лепече рабським язиком, І мертва є посудина живого, І розум оповитий мертвим сном. А з тими Бог, у кому Божа сила – Животворящий струмінь – до життя Від сну живую душу пробудила На всіх перипетіях їх буття. Господь із тим, гординю хто лукаво В покору і смирення не рядив, І не хвалився тим, що має славу, Себе кумиром людству не творив. Він з тим, хто сили духу і свободи Возносить лиш для Нього фіміам, І з тим Господь, хто кличе всі народи В духовний Божий світ, в Господній храм.
|