|
Не там, де вічними сльозами Туманиться печаллю зір, Де часто вториться вустами Неправий доленьці докі́р; Лунають де тужливі звуки, Безсилля сонного плоди, – Душевної не там ти муки Відна́йдеш нелегкі сліди. Іди туди, де зір сльозою Не змочений і повний дум; Де гордо владу долі злої Стрічає непохитний ум; Де на чолі, неначе сталлю, Турботи врізана печать, Але над вбивчою печаллю Сміються смі́ливі вуста. Тут вічне горе, тут доволі Страждання в серці залягло; Й під тягарем важкої долі Серденько кров’ю все зійшло.
|