|
Тебе між ніччю темною і днем Поставив Бог, як вікову границю, Тебе пурпурним Він вдягнув вогнем, В попутниці тобі дав зоряницю. Як на небеснім чистім полотні Яскраво й тихо світиш, заповітна, Дивлюсь на пишний блиск твій в вишині І розмірковую про тебе, рідна. О зоре! Як з тобою схожі ми! Ти – полум’я і холоду сплетіння, Злиття проміння сяйва і пітьми, І суміш неба й пекла неймовірна.
|