|
Лови хвилини поривання І вражень чашу жадно пий, Та сном ледачим забування Душі своєї не убий. Лови хвилину! Пролітає, Як спалах блискавки ясний, А так багато уміщає Вона років буття земних. Як раз в душі ти зачерствілій Відкинув свій небесний дар, І в суєті землі безплідній Свій загасив натхнення жар; Як раз у ліні безтурботній Нікчемність світу полюбив, Обплутав цепом насолоди Душевний бунтівний порив, То вже поезії святої На тебе не зійде роса, Осліплена душа ніколи Вже не побачить небеса. І серце бідне загрубіє, І нива давніх дум твоїх, Немов безводний степ, спустіє Під терном помислів земних.
|