Кінець виставі. Зіграні всі ролі. Лишилося вклонитися й піти Туди, де вже ні радості, ні болю, Звідки в життя відрізані путі. Я покидаю вас, кінець затіям. Бувай, театр усіх життя інтриг. Тут глядачем я був і лицедієм, І серце в грудях билося моїх. Тут бачив я і доброту, і підлість, Тут я пройшов крізь рай і Соловки, Тут відчував я і любов, і милість, З обличчя тут же обтирав плювки. Так, це було все здорово, звичайно, Та дні свої в нитті кінчаю я, Як не крутись, життя – не безкінечне, І треба, мабуть, йти у небуття. Поки аркуш ще віршиком мараю, Та ... чую кроків звук. Вона йде вже. Вона за мною йде. Я вимираю. Фініта, бля, комедія. Майже́.
|