Не хочеться більше голитися,
Хоч довгі роки був так рад,
За правду не хочеться битися,
За статус, за харч, за оклад,

Підтягнутим бути по-ста́рому,
Яким до цього дня був сам,
Не хочеться врізати по харям всім
Мене ображавшим козлам...

Давно спілкуватись не хочеться
З вируючим натовпом знов,
Ні плотського щастя, ні творчості,
Ні тих платонічних розмов,

Не хочеться сили і спритності,
Тріумфів, досягнеь, удач,
Гешефтів блискучих, відкритості,
Чинів, лімузинів і дач,

Не хочеться знов метушитися,
Не хочеться й далі згасати,
Бухати і жрати, поститися,
Вірші нескінченно писати,

Зі шкіри не хочеться рватися,
Ганятись за щастям, потіти!..
Та більше не хочеться здатися
Й схотіти все це расхотіти!
Петро Голубков2012