Доля натисла кнопку майбуття, І вмить пружна і невідома сила Тебе з глибин схопила небуття Й до життя на дошціі засудила. І ти – у грі. Та хто ж тепер ти, брат? В яких полях пройде твоя орбіта? Можливо, пішаком у низці втрат Ти швидко станеш жертвою гамбіту. Можливо, вік проходиш під вуздою, Як слон, пройдеш, по дошці, може статись, Чи станеш ти скаженою турою І будеш, як вона, на всіх кидатись. Ферзя, можливо, вибухову роль Всучить тобі Фортуна і без блату, А може, анемічно, як король, Чекати будеш перемоги або мата, І будуть рватися зробити хоча б шах Тобі фігури всіх можливих рангів... Останній крок свій зробиш ти, на жах – Куди у грі діватись від цугцвангів?.. Ну, от і все. Щасливої путі. Годинник йде, я захопивсь, прости. Давно мій хід. Давно пора піти: Вірші у збитку завжди від цейтноту.
|