|
Владики завжди блазням потакають. Їм весело злословити дозволять, І навіть насміхатись дозволяють, Де інших – найвірніш, обезголовлять. Їх часом і не кидають в тюрму, Мудрих порад чекають, по секрету!.. Запам’ятали герцога – тому, Що в блазнях був у нього – Ріголетто! Британці – потрясателі Європ, А хто у них при Свіфті був монархом? Коли великий блазень жив – Езоп, Хто був у древніх греків олігархом? Свої владики – в пам’яті злегка́, Та все проходить – пізно чи то рано! Забудуть, хто був на чолі ЦК, Коли гриміли жарти Губермана. Епоха – по місцях усе розставить! У ній немає місця заковикам... Владики, справді, блазням – потакають. Та блазні – не простять цього владикам.
|