|
Коли козак на вежі вартовій Побачить вершників – орди аркан, Чия мета – яса, грабунок-буревій, А шабля – яничарський ятаган, – Летить він з вежі – вітру навздогін І на коня, і птахом Життя і волю кинувши на кін У мовою співаючі станиці. Так я, завчасно наперед тих літ, Коли визнання цього стане всезагальним, Кажу: «Над нами іноземців гніт! Повстаньмо, козаки, повстаньмо! Ми поневолені також! Навчіться долі майструвати витинанку І гордості здійнявши заколот, Крицю одягніть на вишиванку!»
|