|
Вночі садиба, чингизхань! Шуміть, шуміть, берези сині. Зоря нічна, ти заратустрь1! А небо синє, ти моцарть! І хмурість хмари, ти будь Гойя! Ти, оболок нічний, роопсь2! Та сміху смерч промчав лише, Кігтями криків реготав. Тоді я ката пострічав І озирав нічну сміл тишу. Я вас покликав смілоликих, Вернув потоплениць із рік. Їх незабудь гучніш за крики Нічному парусу прорік. Іще добу плеснула вісь, І вечорова йде громада Наснилась дівчина-лосось В струмках нічного водоспаду. Хай сосни буря омамаює І хмари налетять – Батиї, Ідуть слова – мовчання Каїни, І падають святі оції. І важкою ходою на кам’яний бал З дружиною йшов голубий Газдрубал3.
1 Дієслово, витворене з імені Заратустри, пророка і творця релігії зороастризму в Ірані.
2 Аналогічний витвір з прізвища бельгійського художника Ф.Ропса (1833-1898). 3 Ім’я кількох карфагенських полководців.
|