|
Па́ри у та́нці кружляють закохано, серце сповняють пісні́. Рвуться у ві́кна нестримно, непрохано свіжі вітри весняні. Юність минає умить зазвичай, далі – багато шляхів... Шлях обирай, й не забувай дружбу студентських часів! Та́нець кружляє з веселою силою, квітка жива на плечі. Погляд ловлю однокурсниці милої, біля стіни стоячи. Юність минає умить зазвичай, далі – багато шляхів... Шлях обирай, й не забувай дружбу студентських часів! Люба, тобі присвячу свою працю я, щось незвичайне створю: вирощу в Арктиці білу акацію, з неба дістану зорю! Юність минає умить зазвичай, далі – багато шляхів... Шлях обирай, й не забувай дружбу студентських часів!
|