|
Сидить бульдог над кісткою, припнутий до стовпа; й до нього, голосистого, враз таксик підступа́. «Пова́жаний бульдожику! – Незваний каже гість. – Пустіть мене, бульдожику, оцю догризти кість». Ричить бульдог на таксика: «Нічого не віддам!» Й кругом ганяє таксика, несамовитий сам. Біжать вони навкруг стовпа, не стишать хід й на мить; дзвенить ланцюг навкруг стовпа, навкруг стовпа дзвенить... Тепер бульдогу кісточку не взяти вже нія́к, а таксик, взявши кісточку, рече бульдогу так: «Біжу я на побачення. За кісточку – мерсі. Як пізно... До побачення! Сидіть на ланцюзі!»
|