|
Гнат Петрович Самовар був пузатий самовар, тривідерний самовар. В ньому вурдився окріп, пихкав парою окріп, роздратований окріп; лився з пуза через кран, через дірочку та кран, прямо в чашку через кран. Вранці-рано хтось прийшов, в самоварів кут прийшов, – дядько Федір це прийшов. Дядько Федір бурмотить: «Зараз вип’ю, – бурмотить, – чашку чаю», – бурмотить. В самоварів кут прийшла, тітка Клавдія прийшла, з філіжанкою прийшла. Тітка Клава бурмотить: «Я, звичайно, – бурмотить, – вип’ю та́кож», – бурмотить. Ось дідусь пришкандибав, геть старий пришкандибав, в капцях він пришкандибав. Позіхнув і бурмотить: «Варт попити, – бурмотить, трішки чаю», – бурмотить. Ось бабусечка прийшла, отака стара прийшла, з костуром вона прийшла. І тихенько бурмотить: «Звісно, вип’ю, – бурмотить, звісно, чаю», – бурмотить. Раптом дівчинка прибігла, в самоварів кут прибігла, – це онучечка прибігла. «Наливайте! – промовля, – чай для мене, – промовля, – із варенням!» – промовля. Тут собачечка прибігла, разом з кицькою прибігла, в самоварів кут прибігла, щоб дали́ їм з молочком, кожній блюдце з молочком, блюдце з теплим молочком. Врешті і Стецько прийшов, всіх пізніше він прийшов, неумитий він прийшов. «Подавайте! – промовля, швидше чаю, – промовля, – та побільше!» – промовля. Нахиляли, нахиляли, нахиляли самовар – та із нього добували тільки пару й жар. Самовар, диви, схилився, як на суднах трап, – а окріп і не з’явився, тільки – кап, кап, кап... Самовар Ігнат Петрович! На столі Ігнат Петрович! Золотий Ігнат Петрович! Кип’яточку не дає, запізнілим не дає, лежебокам не дає.
|