|
Жартівник, – напідпитку, із посміхом турка, Захмілів, притуливсь до стіни і – поник. Я – геть кинув бичка Він – підняв недокурка, Розпалив і розчулено бовкнув, «боржник»: «Завітай в крематорій. Спитай Іванова. Я спалю задарма тебе, – без проволок!..» Я – затямив слова обіцянки з півслова І спітнілого лоба вподовж – завиток. ...Листоноша приходить, проте, – ані звістки Не приносить у сумці своїй на боку. Може, вже – нежива ти? Чи ти – феміністка? Розлюбила?! – Вклонитись піду – боржнику. Заверну в крематорій, спущусь в кочегарку, Де – штани він тата, і, без зайвих розмов, Я посунусь – до топки, що світиться жарко, І скажу йому сумно: «Спали, Іванов!..»
|