|
Де його знайти – такеє слово, Щоб у цьому слові ожила Дівчина Маруся Іванова – Донька білоруського села? Чом у ній з’явилася охота Після років навчання та гри Проміняти на штурвал пілота Більш жіночу працю медсестри? Тому, що в петлі холонуть ву́зькій, Стогнуть від сокир, вогнем горять – Край дівчини рідний білоруський, Її батько, і сестра, і брат... І вона іде за них в атаку На того, що горло стиснув зло. Хоч їй маслом, бризнувшим із бака, Ноги так нестерпно обпекло! Байдуже! На рейках злою ниткою – Вражий поїзд роздува пари... Знизу б’є зенітка за зеніткою, Ріжуть ніч мечі-прожектори. Наполегливо, терпляче і сміливо Свій літак веде, і ось мета, Бомби скинуті, і вибухова сила Підкидає вгору весь літак! ...Хай довічно у правофлангових Це ім’я завжди не сходить з вуст, Дівчині Марії Івановій Пам’ятник поставить Білорусь. Звістка хай піде по всій Вітчизні, Від Москви до кожного села – Як вона колись, крізь власну тризну, Назавжди в безсмертя увійшла!
|