|
Постарію, побілію у журбі своїй. Пронесу тебе, як мрію, ненаглядний мій. В самоті пересумую, переворушу, все, що в серці я тамую, що в собі ношу. Йтиму рідною землею, де любов твоя. Стану я навік твоєю, хоч без тебе я. Мій товариш любий, давній, Доля ти моя, Я себе знайду в стражданні, Ти журба моя. Знов пізнаю щастя раю. Прикрощі в раю. Я тобою переграю Молодість свою. Наші зустрічі й прощання. Шлях нелегкий свій Пригадай без сумування, Ненаглядний мій.
|