|
Постарію, снігом вкриюсь, наче взимку все, Як любов перехворію, любий... Бог – спасе. У журбі не ворушити нам минуле, ні По тобі журюсь – жалкую, з серцем у борні. До небес, та до безодні... – мить; в добро любе... Може я, твоєю стану, як знайду... – тебе. Мій товариш стародавній, суд мій, долі меж... Я люблю, перестраждаю, щоб знайти... – тебе ж. Я пізнаю ціну раю, пекла смак в раю, Я тобою переграю... – молодість свою. Переходи, все надмірне, довгий шлях... – що бій; Згадуй, Ти мене без смутку, ненаглядний мій.
|