|
Я з тобою пізнала смак біди і щастя, Радість сліз і окрилену печаль. Я з тобою жила в країні туги і пристрасті, Але ось прийшла пора сказати тобі «прощай». Не спитаєш, про що мовчу, куди йду. Не кинеш два ніжних слова на ходу. І навіть не скажеш, Що ні в раю і ні в пеклі тебе я більше не знайду. Хто прочитав любові дурманні рядки, Хто тримав мрію за зухвале крило, Тільки той вже не буде одиноким Але все пройшло, минуло. Так дивно все пройшло. Не спитаєш, про що мовчу, куди йду. Не кинеш два ніжних слова на ходу. І навіть не скажеш, Що ні в раю і ні в пеклі тебе я більше не знайду. Вільних птахів надовго в клітці не приручиш, Даремно доля сліпа нас з тобою звела, Чим мене ти відлітаючи вдалину потішиш? Тим, що любов була, але чому вона пішла? Не спитаєш, про що мовчу, куди йду. Не кинеш два ніжних слова на ходу. І навіть не скажеш, Що ні в раю і ні в пеклі тебе я більше не знайду.
|