|
Мріє луг – ромашкова палітра, А над ним, легкий, неначе тінь, Проліта лелека в розпал літа – У високій вишній висоті. А серце з болем узяло щемливу ноту, І давня мрія знов торкнулася струни: Я б так хотів на землю глянути з польоту – Не звисока б хотів, а з вишини! Немовлят розносив він до ранку, І, втомившись від таких трудів, Глянув на ромашкові веснянки, На лілеї білі на воді. А серце з болем узяло щемливу ноту, І давня мрія знов торкнулася струни: Я б так хотів на землю глянути з польоту – Не звисока б хотів, а з вишини! Та прийде час, і як би не хотілось, Забудусь я в своїм останнім сні. Душа злетить, внизу лишивши тіло – Порожню оболонку на землі. А серце з болем узяло щемливу ноту: Невже насправді так здійсняться мрії й сни?.. Я б так хотів на землю глянути з польоту – Не звисока б хотів, а з вишини!..
|