|
Знову носа я похнюпив – Кажуть, я набрид усім: Галасую, як пів групи, І як чверть підгрупи, їм. У війну я гратись вмію, Тільки стрій мене ляка. Я – розбійник, я розбійник, Я – пірат із дитсадка. Виховательки і няні Святкували кілька днів, Не скупились на вітання, Коли грип мене звалив. «Хоч подихаємо вільно – З ним інфаркт на нас чека!» Я – розбійник, я розбійник, Я – пірат із дитсадка. Був покараний сьогодні, А за віщо – сміх і гріх: Я при всіх провчив Володьку, Хоч здоровий він, як бик. Не дивитись же спокійно, Як він кривдить малюка!.. Я – розбійник, я розбійник, Я – пірат із дитсадка. Знов мені дісталось потім, Хоч байдуже вам, однак, Як мене сварила тьотя, По освіті головна. Верещала: «Не дошкільник – Кара божа і людська!» Я – розбійник, я розбійник, Я – пірат із дитсадка. Я, здається, став тихіший, Як-не-як, а п’ятий рік. Може, трохи постарішав, Чи талан від мене втік? Та за все завжди я винний – Моя доля вже така... Я – розбійник, я розбійник, Я – пірат із дитсадка.
|