|
Скільки крил ворожих в ночі ширяє, Скільки сліз і крови на землю злилось, Що, здається, лиху кінця немає, Що, здається, сили вже не лишилось. Без співочих зграй не зійде світанок, Кінь без верхового не знайде цілі, – Та нехай нам будуть в довічний спадок Золота пшениця і небо синє. Голова горить від святої люті. Серце від ненависті кам’яніє: Що ж вони із нами зробили, люди? Що ж нам у відплату зробити з ними? Без співочих зграй не зійде світанок, Кінь без верхового не знайде цілі, – Та нехай нам будуть в довічний спадок Золота пшениця і небо синє. Зранені дерева скидають листя. Зранені домівки накриє снігом. В праведнім бою, у скорботі чистій Господи, не дай засліпитись гнівом! Без співочих зграй не зійде світанок, Кінь без верхового не знайде цілі, – Тож нехай нам будуть в довічний спадок Золота пшениця і небо синє!
|