|
Пояснити, пробач, не берусь, – Дуже важко пояснювать диво: Адже сум розставання чомусь Порівняти ні з чим неможливо. Присядьмо! Нас путь чекає дальня – Тож посидіти в мовчанні нам не буде зайвим! Присядьмо, – щоб шлях здолати непростий, Яким судилося пройти – крізь сум співаймо! Присядьмо! В ногах не те що правда, А навіть напівправда – де там? Присядьмо, повіримо у добру цю, Повіримо у цю стару прикмету. Ліки є від негод – забажай! Ліки є від усього, що крає: Наша візьме будь-що – не зважай! – Як співати до скону, до краю. Присядьмо! Нас путь чекає дальня – Тож посидіти в мовчанні нам не буде зайвим! Присядьмо, – щоб шлях здолати непростий, Яким судилося пройти – крізь сум співаймо! Присядьмо! В ногах не те що правда, А навіть напівправда – де там? Присядьмо, повіримо у добру цю, Повіримо у цю стару прикмету. П’ятаками ясніють зірки. Бачу іноді чітко і зримо Путівці та небиті шляхи, По яких ще нас доля вестиме... Присядьмо! Нас путь чекає дальня – Тож і пісенька прощальна нам не буде зайва! Присядьмо, – щоб шлях здолати непростий, Яким судилося пройти – крізь сум співаймо! Присядьмо! В ногах не те що правда, А навіть напівправда – де там? Присядьмо, повіримо у добру цю, Повіримо у цю стару прикмету.
|