|
Не зломить тебе нічим – Ні віками, ні багнетом. Куполами і мечем Мовби прорізаєш небо. Ключик золотий ніхто Із чарівного болота Не дарив мені, – проте Золоті стоять ворота. Не збагнули б, став який, Якби глянути змогли би Браття Щек, Хорив і Кий Разом із сестрою Либідь. Уві сні чи наяву – Сьогодення десь поділося: Мов з братами я пливу, А сестра в майбутнє дивиться. Радості й біді знав лік, Мови ти зливав, мов річки. На каштанах, раз на рік, За загиблих ставиш свічки. Назавжди з тобою я, Разом ще багато літ рости: Доля віща ти моя, Ти моя межа осідлості.
|