|
Як від м’яча, що потрапляє в скло, Почався день од вибуху тугого. Схвильований, не будячи нікого, Покинув на світанку я житло. За рундуком в тужавий гурт звело Людей, которі наслухали строго, Куди стріляє з корабля залога, Куди той свист холодний понесло, Пробіг матрос. Осколок ґедзем тенькнув. Трамвайний дріт шукав іржаву рейку, Немов ласо, закручене в петлю. Вже іграшка нікчемна і горбата – При штабі мокла кинута гармата. Якій відбили колесо в бою.
|