|
Атомний вік, А наша неспокійна земля Одвічно, по орбіті кружля У тиші й музиці лункій... Ми живемо в атомний вік, А нам відомо – створений він Для віршів і розумних машин – Він мудрий, він і нестійкий. Пам’ятаймо: серце і земля Дані недарма Нам у наш буремний вік. В атомний вік Замало електронних машин, Аби розвіять сумнів один: Мене кохаєш ти чи ні, Як дізнаюсь? Атомний вік, Неонові сіяють вогні, А я гадаю: любить чи ні? Ну, хто дасть відповідь мені? Пам’ятаймо: серце і земля Дані недарма Нам у наш буремний вік. Ні або так. Які прості слова: ні і так. В тривозі ловить кожен юнак Слова любові: так і ні. Що ти скажеш? Любиш чи ні? Великі та слова: так і ні. Одна лиш ти це скажеш мені, Лиш ти – такий закон землі. Пам’ятаймо: серце і земля Дані недарма Нам у наш буремний вік. Вічно одним Ми зайняті питанням складним, Міркує вся планета над ним, Завжди, який не був би вік, Хай то навіть атомний вік, – чуттям живе людина людським! І в небі, і в морській глибині – Лунають всюди «так» і «ні». Пам’ятаймо: серце і земля Дані недарма Нам у наш буремний вік.
|