|
Коли сниться далеке дитинство, Думаю вві сні по-українськи. Коли пригадується північ, Вчувається вимова волинян. Мови мої рідні! Як я між вами хвилююся Вже п’ятдесят п’ять років. Уже пятьдесят пять лет! А ще мені запам’яталась пісня – І дуже давня, і гірка, Про якихось стрільців, Що з ворогами боролись колись. Ота пісня була Гірка і протяжлива – Всі стрільці полягли, – Не здались. В Софії, У братньому слов’янському колі, У прекрасному й древньому, Багатостраждальному краю, Коли ми переспівали Чимало болгарських і російських пісень, Я заспівав української. І кращою народною піснею Визнали мою.
|