|
Над морем рожевим плила пелена. В льоду зеленілася пляшка вина. І млосно кружляли закохані пари, Скорившись щемливій гавайській гітарі. – Послухай. О, як же було це давно, Те ж море рожеве, те саме вино. Здається, так само і музика плаче, Послухай, послухай, здається неначе... – Ні, друже. О, ні... Помиляєтесь ви. Тоді ми на іншій планеті жили, І надто втомились, старі для сигари, І для млосного вальсу, і для щему гітари...
|