|
І зачіски інакші, й піджаки... Та непідвладне змінам наше тіло, Надія, пристрасть, запальні думки, Хоч як би їх змінити не кортіло. Сліпий Гомер і нинішній співець, Бездомний і знедолений вигнанням, Той самий, вічний, бережуть світець, Коштовним володіючи пізнанням. Нового завжди прагне чернь. Таж ні! Лиш міра є. Нехай нове й не манить. А ви мені огидні і смішні, Немов той варвар, що Гомера ганить!
|