|
До рідної землі подібна мова, В ній предків нерозмінний скарб лежить. Натхнення їй дає небес блакить, Пісні батьків нашіптує діброва. Глиб заповідна і потайникова Зачаття жде, і тіло дух вершить... І сила надр в лозі тече, біжить, Вливається в солодкі грона слова. Стихія світла з поблиском ума, Із гулом сфер далека глибонеча, Вогонь, що наближається гульма. Її снага пошлюбна, молодеча З вугілля йде в алмаз, і гине тьма, І сяє духу творчого предтеча.
|