|
Я нині вільним став! – так може раб сказати. Мовчи. Подякуй тим, що діяли згори. Та ні! Це ми самі вознесли прапори, Кайдани скинули, розбили каземати. Хто не забув себе й був кинутий за ґрати, Наслідництво й кермо державності бери, І пам’ять вічності борцям своїм твори, Навчись насильників із помсти забувати. О Сонце Вольності, о вже близьке, палай! Хай твій гарячий лик у чвари в дні похмурі Зійде із орифлам понад повсталий край, Хай світить із глибин соборної лазурі! Верни нам кольори знамен, що їх крута Убивць рука взяла і топче сліпота.
1 Народ-цар (лат.).
|