|
Чи жайворонок нив і пасовищ – Вергілій, Чи альбатрос Бодлер, чи соловій Верлен, Твоя ловитва – знай, в сильце твоїх письмен Впадать не хочеться пташині вільнокрилій. Не обійтись тобі, мій птахолове милий, Без хитрувань і зрад, хоч був би ти блажен, Хоч був би другом ти всіх дев’яти камен, І зла ботаніком, і пастирем ідилій. Чужого вірша ти не зловиш легкома, Бо він, як бог Протей, весь відданий глибинам; Рибину ти спіймав, а він вологим плином Шмигне крізь кволу сіть і вже його нема... На маску – маскою відповідай Протею, Люд краще забавлять ще й казкою своєю.
|