А мене вдома Жде Лорен Соня. А йти до дому – Аж як до сонця. А вона в сльози, Скаче, як м’ячик: – Що ж ти аж досі, Милий мій? – плаче. Обійняв Соньку: – Та кинь ти, Соню... Застели койку І утри соплі. А вона, в п’яте, Каже: – Мій Робік! .. – І вмить – геть плаття, І мене – в лобик... ...Задрімав вранці, Так втомивсь, вмаявсь... Раптом знов пальці Ніби хвать зА ніс! Рвуть мене кігті, Крики: – Встань, соню! Я тобі, дідько, Покажу Соню!!!
|