|
Ой, цвіте калина в полі, де струмок, Хлопець молоденький не іде з думок. Хлопця покохала – на свою біду, Не в змозі відкриться, слів я не знайду... Він живе й не знає нічого про це, Що одна дівчина відкрива лице, А уже з калини облітає цвіт, Та любов дівчини не мина, як світ... А любов дівчини з кожним днем сильніш, Як же розказати мені правильніш? Я ходжу й не смію волю дать словам, Милий мій гарненький, здогадайся сам!..
|