|
Був наказ йому – на захід, їй також – до чужини... Йшли на фро́нти комсомольці Громадянської війни. Йшли у військо, розставались, полишали рідний край. «Ти чогось мені, кохана, на прощання побажай!» І кохана відказала: «Побажаю я таке: стрінеш смерть – так щоб миттєву, а поранення – легке. А найбільш тобі бажаю: без пораз і сміючись, з перемогою додому ти скоріше повернись». Він ізнов окинув зором любі очі та уста: «А іще тебе прохаю: напиши мені листа». «Та куди ж тобі писати? Як знайти твої сліди?» «Все одно, – промовив стиха, – напиши хоча б куди». Був наказ йому – на захід, їй також – до чужини... Йшли на фро́нти комсомольці Громадянської війни.
|