|
Не тривож ти себе, не бентеж, Бо на мене ти марно загадуєш, І коли мимо хати ідеш, На вікно моє марно поглядуєш. Фотокартку лиши при собі, Не візьму я від тебе у дар її. Гарні очі твої голубі, Тільки я полюбила вже карії. Полюбила, й любов та навік, Не загасне вона, не відміниться, – Ось повернеться мій фронтовик І надвечір зі мною зустрінеться. Я до серця його пригорну, Приголублю руками дівочими, Сплетемо нашу долю ясну Нерозлучно удвох тої ночі ми. А тобі я по правді скажу: Не мороч, не клопоч ти голівоньки... На весілля тебе запрошу, На щось інше – даремні сподіванки.
|